терзать
терза́ть а́ю, укр. терза́ти, ст.-слав. трѣзати, трѣжѫ σπαράττειν (Супр.), тръзати τίλλειν (Супр.), сербск.-цслав. истръзати ἐκσπᾶν, болг. тъ́рзам «рву», сербохорв. тр̏зати, тр̏же̑м, словен. tŕzati, tȓzam «рвать, дергаться, щипать траву»; связано чередованием гласных с торга́ть (см.) Сравнивают с др. -инд. str̥háti «дробит», tr̥ṇḗḍhi «раздробленный, разбитый», пф. tatarha, прич. пф. страд. tr̥ḍhás; см. И. Шмидт, Vok. 2, 31; 352; Фик I, 225; Уленбек, Aind. Wb. 115, 345. Сомнительна связь с лат. trahō «тащу» (Фик) и с гот. Þaírko «дыра» (И. Шмидт).
См. также происхождение слова терзать в других этимологических онлайн-словарях русского языка нашего портала.